Андрій Чечель: «Моя національність, професія, стан душі – патріот України»
ЗАПОРОЖЬЕ
0

Андрій Чечель: «Моя національність, професія, стан душі – патріот України»

ЗАПОРОЖЬЕ 09.12.2016 15:05 Просмотров: 3821

Андрій В’ячеславович Чечель — громадський діяч, політик, волонтер, військовий, один з організаторів запорізького Майдану. Навесні 2014 року в перших рядах добровольців відправився захищати Україну від ворога. Після повернення – відстоює права та інтереси військовослужбовців, займається волонтерською та політичною діяльністю.

Андрій Чечель

Андрій Чечель

В колі товаришів та друзів відгукується на два імені – Андрій та Соломон, останнім нарекли його за природну мудрість, яка відчутна на перших хвилинах спілкування та, мабуть, за єврейські коріння. Про Андрія говорять: «Він умудряється бути одночасно в кількох місцях», це підтверджуються його діяльністю. В один день може перетнути кілька міжобласних кордонів та повернутися назад. Але це не просто мандри, — це щоденна робота на благо Батьківщини.

Нам вдалося піймати цього невловимого чоловіка та поспілкуватися за чашкою кави про життя, розвиток країни, війну на Донбасі…

Запоріжці пам’ятають тебе, як одного з організаторів місцевого Майдану Гідності. Після успішної перемоги народу над диктатурою ти кудись зник з публічного життя. Чим ти займався?

Захищав Україну від ворога. Батьки прищепили мені любов до своєї країни та рідної землі, також розвинули в мені таку рису, як почуття відповідальності. Коли я остаточно переконався, що майдану можна розходитися і перемога за нами, зрозумів – потрібно швидко та інтенсивно втілювати в життя його принципи. А тут ситуація з Кримом, пізніше з Донбасом. Жоден чоловік, який себе поважає не став би мовчки спостерігати, як до твого дому прийшов ворог і диктує свої правила. Я подався до військкомату з прохання призвати мене. Приходив кілька разів, обіцяли та не призвали. Тоді вирішив ставати в ряди добровольчих батальйонів, обрав Дніпро-1. Взяв зброю в руки і пішов звільняти окуповані території.

Багато хто з організаторів майдану по всій Україні скористалися моментом слави і закріпилися в політиці. Чому ти не пішов в політику тоді?

Вже в березні я розумів яким буде найбільш ймовірний розвиток подій. Схема не унікальна і передбачити, що буде далі — не важко. В такий час мені було не до політики, відчував що зобов’язаний брати зброю і боронити свій народ. Вважаю – на все свій час і варто робити те, що мусиш, а не те, що хочеш, чи те, що робить більшість.

Знаю, що річницю Майдану ти святкував не в Запоріжжі. Чому обрав компанію дніпровських побратимів?

По-перше, в мене два рідних міста – Запоріжжя і Дніпро, визначити яке рідніше навіть не пробую. В Дніпрі моя велика родина, багато побратимів та однодумців. Тут теж є друзі і родичі, тут живе моя мати і більшу частину свого життя я провів саме тут.

По-друге, я не хотів бачити тих людей, які зрадили ідеали Майдану в Запоріжжі. Як можна обманути людей, з якими пліч о пліч боровся за свободу, не виправдати очікування!?

Когось конкретного маєш на увазі, можеш назвати прізвище?

Так, можу відверто про це говорити, зараз маю на увазі екс-прокурора області Олександра Шацького. Є речі, які він просто був зобов’язаний зробити.  Він сховав справу Анісімова, зрештою прикрив його і допоміг зникнути з поля зору і уникнути відповідальності. За побиття майданівців покарання не поніс ніхто, а постраждали багато людей. Скажу більше, він не тільки знехтував довірою людей, а й штучно створював активістам проблеми. Після того, як я, разом з іншими запоріжцями в Києві вимагав відставки Шацького, в мій бік теж полилося багато бруду, були спроби зіпсувати репутацію, затримати. Вигадували різні нісенітниці. Прикро, що людина з Майдану мала таку владу і нічого не зробила….

Ти – один із авторів реформаторських проектів. Чи бачиш справжні реформи в країні?

Вони є, але на жаль вони зараз ще дуже малопомітні. Звичайній людині відчути їх поки трохи за швидко. Не хочу нікого хвалити чи сварити, але об’єктивно – потрібно набратися терпіння, шлях у нас правильний, правда — кроки маленькі. Велику частину бюджету держави забирає війна і це не тільки підготовка та забезпечення надійної оборони, а й надання послуг на окупованих територіях, за які гроші не платять. Ми постачаємо електроенергію, її споживають люди, а також підприємства, заводи, шахти. Податки та оплату за надані послуги платять на місці, зрозуміло, що не Україні  Це безглуздо, але припинити енергозабезпечення окупованих територій нелегко. Говорити про махінації з документами та отримання компенсації та соціальні виплати від України людям, які залишилися на окупованих територіях взагалі не варто, про це всі знають.

На мій погляд, поки що, мусимо відгородитися від так званих Л-ДНР бетонним муром, забезпечити надійну охорону. Не пропускати контрабанду через кордон, особливо наркотичні засоби. Зараз контрабандні товари потрапляють на вільну територію України і це дуже погано впливає на суспільство. Від цього збільшується рівень криміналу, особливо в прифронтових областях. Нам потрібно початку укріпити економіку, збудувати міцну і забезпечену армію, лише потім гнати ворога з нашої землі. В нас буде власний День Перемоги!

Чи плануєш ти працювати виключно в Запоріжжі? В якій сфері бачиш можливість ефективної роботи?

Я люблю Запоріжжя і запоріжців, — не виключаю цієї можливості. Хотів би продовжувати приносити користь для армії, займатися волонтерством та захищати права учасників АТО. Можливо найближчим часом більше осяду саме тут.

Хто ти по національності?

Народився в багатонаціональній сім’ї, тому не схильний розділяти людей на національності за походженням, генами чи віросповіданням. Я б сказав так: «Моя національність – патріот України!» Ця фраза говорить дуже багато.

Ти мрієш? Яка найзаповітніша мрія?

Можливо це звучить неоригінально, — мрію про заможну самодостатню, сильну Україну з щасливими українцями. Вірю, так і буде, над цим будемо працювати усі разом.  На мій погляд: самодостатня та демократична Україна –  це і є українська мрія.

Добавить комментарий

css.php
Лента новостей